Із невідомих мені причин так вже історично склалося, що я досить рано почав читати. Це мене захоплювало і я постійно розривався між вулицею, компанією та книгами. Якимось чудом я встигав і там, і там, тому десь до 9 класу - а це період, коли я почав захоплюватися математикою і потроху забивати на художні книги, я перегриз все, що становило для мене цікавість із своєї і сусідських домашніх бібліотек, включно із казками народів світу та романами про Анжеліку Голонів. Але мова не про те. Переважну більшість тих речей я розумів, усвідомлював і йшов далі. Чесно кажучи, небагато творів справді залишалися в серці надовго. Проте одну із речей, до якої я періодично повертаюся і яка після перечитування кожен раз змушує мене переосмислити життя, кожен раз побачити його з іншої точки, я хочу розмістити тут. Власне, цей пост у загальному контексті присвячено одній моїй хорошій подружці. Гадаю, в неї все буде класно і тільки позитивно. Мені невідомо, чи є український переклад, тому тут здійснено перекладено із російської. Отож, ( як вийти із своїм підпільним ковбасним цехом в Брюховичах на IPO і правильно порахувати EBIDTA - про все це під катом! )